Неосудність

Неосудність - стан особи, при якому воно не в змозі усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними внаслідок психічної хвороби чи іншого хворобливого стану психіки. Дивись Неосудність в кримінальному праві Росії

Неосудність в кримінальному праві є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусового лікування.

Критерії неосудності

У сучасному кримінальному праві виділяються медичний і юридичний критерій неосудності. Юридичний критерій включає в себе нездатність особи сформувати необхідне інтелектуальне і вольове ставлення до здійснюваного діянню. Медичний (біологічний) критерій визначається наявністю у особи визнаного медициною стану розлади психічної діяльності, що є причиною наявності юридичного критерію.

Як випливає з назв критеріїв неосудності, для визначення наявності або відсутності стану неосудності в кожній конкретній ситуації потрібно застосування як юридичних, так і спеціальних медичних знань. Тому при встановленні неосудності використовується така процесуальна форма, як судово-психіатрична експертиза. При цьому необхідно мати на увазі, що експертизою може оцінюватися тільки наявність або відсутність медичного критерію неосудності, судові експерти будь-якої спеціальності не має права давати висновок про «осудність» або «неосудності» обстеженого ними обвинуваченого. Результат судової експертизи має бути підданий юридичній оцінці з урахуванням інших обставин справи, на основі чого має бути зроблено висновок про осудність або неосудність особи.

Якщо у особи діагностовано будь-який психічний розлад, однак воно не повністю втратило здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, він може бути визнано осудним, хоча і з певними обмеженнями.